«Цопав в тень чуть зеленеющих лип. писатели первым долгом бросились к пестро раскрашенной будочке с надписью «Пиво и воды».

ру), Ієшуа та Воландом, що також не мають притулку на землі. Тема літературної творчості. Верліоз уособлює тип чиновника від літератури, керівника, який верховодить у справі ♦ формування» літературного смаку мас («МАССОЛИТ»). Надалі його «вчительський» статус зміцнюється завдяки наявності дванадцяти «учнів — псевдо-апостолів», що зібралися на засіданні в Будинку Грибоедова. Не випадково на нього покладається більша моральна відповідальність перед надлюдськими силами, ніж на Бездомного. Адже останній. — тільки розпочинає «творчий» шлях поета, який пише на замовлення; він, кажучи умовно, є жертвою настанов Берліоза, а згодом взагалі зрікається ідей свого «вчителя» (і це зречення виступає перекинутим відображенням зрадництва Іуди). Берліоз та Бездомний протиставлені Майстру, який сповідує ідею вільної від ідеологічного тиску творчості та самовідданого служіння істині.

дійових осіб, вія заздалегідь знає, що вечір буде жахливим. Словосполучення «страшный майский вечер» можна розглядати як контамінацію назв гоголівських оповідань — «Страшная месть» та «Майская ночь» (доречно пригадати, що Гоголь належав до найулюбленіших письменників Булгакова). ^^^^^^^^^^^^^^^^И

Наприкінці коментованого читання вирізняються найсуттєвіші для розуміння роману аспекти:

центральніПроблеми: існування трансцендентну го^ідТ, сенсТша відповідальності *»%£%£ творчості; зради (зокрема в епізоді, де Берлш.вияв ляє намір «просигналізувати» у сумнозвісні інстанції про підозрілого іноземця); ■■ ' ",' '„Г1»

діалогічне розгортання думок як вияв загальноро манного поліфонізму (у першій главі на діалш: вошш ничо-атеїстичної свідомості та представника ™>и родних сил проектується питання про існування

Деформація одної ідеї в різних °^еР^с°^н»^ призводить до створення розгалуженої систем двійників (наприклад, по лінії «безпритульності» ви шикується рад: Іван - Майстер - ^ВолаН^_ТІИ, _МОТИв та ж сама низка героїв репрезентує навсі^вди і мотив ♦знання історії»; стосунки «вчитель ^_от 'іоться чатковані парою Берліоз - Вездомнии розвиваються в комбінаціях: Ієшуа — Левш, Майстер

""тришарова побудова художньої Р^^^ датська дійсність 30-х рр., ^^^Боже-історичне минуле, в якому людськаї Р_ен. _дерственне з'єдналися (названі світи преД^ _м _БезДом-шій главі відповідно образами 1) *>ер* _розповіді ного, 2) Воланда, 3) початком воландово р

пррШлата); божественної та де-

:принцип «перетинання» ьож _пруды» -

мошчної сфер (див. назви «*^іа^ переконує люди-«Козье болото»; епізод, в якому чорт її V ну в існуванні Бога); /гппаги, напою, гро-

наявність наскрізних мотивів іспр

137

Тінь та світло несуть у «Майстрі...» відчутне символічне навантаження; вони співвіднесені з демонічними та Божественними силами (пор. сонячний стовп, в якому стоїть Ієшуа під час допиту, та ледь освітлену кімнату Воланда у главі «При свічках»). Сідаючи в тінь, Іван та Берліоз — на символічному рівні — ніби локалізуються у володіннях Воланда. Будка пов'язана з мотивом води. Абрикосова вода, пропонована в буфеті в убогому асортименті, не гамує спраги двох літераторів, а тільки погіршує її гикавкою — подібно до того, як атеїстична «проповідь» Берліоза неспроможна вгамувати спраги духовної.

«Да, следует отметить первую странность это-^го страшного [^^кого вечера».

136

Тут, як і в назві глави, розгортається «московська» іпостась образу автора. Цей автор говорить, стилізуючись під радянського обивателя 30-х рр., але постає більш досвідченим: на відміну від